Явище домашнього або побутового насилля є одним із найбільш розповсюджених і «замовчуваних» у нашому суспільстві. Про це не прийнято говорити відкрито та більшість людей хибно вважають, що це проблеми «суто їх родини», а розголошення цього може значно погіршити репутацію їх та їхньої сім’ї серед знайомих.

Однак, це є проявом когнітивного спотворення (ілюзії), тобто, ірраціональної думки. Так, за даними незалежних організацій, близько 2 млн українців стверджують, що стали жертвами жорсткого поводження у побуті. Двома основними проявами, яку згадує абсолютна більшість респондентів, є побиття (завдання тілесних ушкоджень) та погрози (психологічний тиск) – відповідно 79% та 70% називають саме їх. Однак, попри це, лише протягом 2020 року суб’єктами взаємодії зафіксовано аж 211 362 звернення з приводу домашнього насильства, що становить близько 10%! При цьому, аналізуючи недоліки статистичного методу, ми можемо стверджувати, що точну кількість постраждалих від домашнього насилля назвати дуже важко якщо й зовсім неможливо. Людина просто-напросто може думати, що це «нормальна поведінка». Наприклад, особа може раціоналізувати насилля зі сторони батьків як «метод виховання», що, до речі, також є когнітивним спотворенням.

Статтею 126-1 Кримінального кодексу України ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО тлумачиться як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно, одним із проявів такого деструктивного явища є чисельна кількість психологічних розладів у постраждалих від довготривалого систематичного насилля. І тут ми можемо виділити принаймні 2 основних шляхи розвитку подій:

1. У разі довготривалого систематичного підверження особи насиллю зі сторони тих, з ким вона пов’язана спільним побутом, в неї може розвинутися початкова форма депресивного розладу, що, у разі невирішення стресової ситуації (як це часто буває при домашньому насиллі) – переростає в тяжку форму; Міністерство охорони здоров’я України надає такий перелік симптомів депресії: пригнічення, втрата інтересу, неможливість відчувати радість, зменшення життєвої енергії, пасивність, тривога, сонливість або безсоння, низька концентрація, втрата апетиту, низька самооцінка, відчуття провини чи відчаю, думки про самогубство. Більш точно виявити депресивну симптоматику Вам допоможе Шкала депресії Бека (детельно що це можна дізнатися, наприклад, тут https://vcf.vn.ua/shkala-depresi%D1%97-beka-dlya-pidlitkiv/)

2. У разі одиночного, але дуже тяжкого прояву акту домашнього насилля, у особи може розвинутися посттравматичний стресовий розлад, що також не дасть нормально жити постраждалому. Як зазначає МОЗ, симптоматика ПТСР є схожою на депресивну, однак, одним із ключових ознак цього розладу є постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться, або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся), коли якійсь тригер нагадує про травму. Більш точно виявити наявність у Вас цього розладу допоможе Міссісіпська шкала для оцінки ступеня вираженості посттравматичного стресового розладу.

Якщо у Вас спостерігаються перелічена симптоматика або якісь інші психологічні проблеми, а також, якщо результати оцінки психологічних розладів вказують на наявність конкретних психологічних негараздів – обов’язково зверніться до лікаря-психотерапевта чи психіатра! Ваше погане самопочуття – лише симптомом хвороби, яку потрібно лікувати. І чим раніше Ви почнете це робити – тим швидше відчуєте позитивні зміни у Вашому житті.

При цьому, першочергово, якщо Ви стали жертвою чи свідком вчинення домашнього насилля – відразу ж зверніться за допомогою до спеціальних установ!

Станом на 2021 рік, в Україні створено та функціонує 33 притулки у 18 областях та м. Києві, 304 мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам, 10 денних центрів соціально-психологічної допомоги постраждалим особам. Усі ці спеціалізовані служби підтримки направлені на надання соціальних послуг, у тому числі тимчасового притулку особам, постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Так, на сьогодні в Україні функціонує урядова «гаряча лінія»
15-47, де надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства, а також надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям. Зателефонуйте на цю лінію та повідомте про Вашу ситуацію, і, таким чином, Вам буде надано допомогу та відповідний план дій!

Не забувайте, що жодний акт насилля є ненормальним, а тим паче у родині. Наголошуємо на тому, що ні в якому разі не намагайтеся миритися з таким явищем як домашнє насилля! Не бійтеся звертатися за допомогою, адже від цього може залежати не лише виключно Ваше життя, а й життя інших членів Вашої родини.