Доступ до рівних можливостей у сфері праці – чи не найважливіше завдання, яке стоїть наразі перед державами. Зайнятість людей завжди була в пріоритеті й для України. Адже можливість бути залученим до трудової діяльності означає для людей фінансову стабільність, самореалізацію, активний спосіб життя. Наразі національне антидискримінаційне законодавство стрімко розвивається та покликане дати захист і гарантії для осіб, які стикаються з множинними бар’єрами та ризиком дискримінації: ветерани, особи з інвалідністю, представники нацменшин, внутрішньо переміщені особи, люди з числа ЛГБТІК-спільноти та багато інших. Створення інклюзивних середовищ – ще один крок до рівності та реалізації людського потенціалу.

Інклюзія: світ для всіх 

Інклюзія – це набагато більше, ніж толерантність, це активний процес розбудови середовища, де кожна особа, незалежно від статі, походження чи стану здоров’я отримує можливість діяти та жити повним життям. Це вільний від упереджень та стереотипів простір, в якому правова рівність з теоретичної категорії перетворюється на реальний результат, відчутний для особи-носія захищеної ознаки.

Антидискримінаційні правові норми в поєднанні з інклюзивним середовищем покликані подолати множинні фізичні бар’єри та дискримінаційні упередження, які здатні стати на заваді доступу до праці та фінансового благополуччя людей, особливо, тих, хто опинився в ізоляції через наявність захищених ознак.

Зокрема, статтею 2-1 Кодексу Законів про Працю України встановлено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, заборонено порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання. Це чи не найповніший перелік захищених ознак, що міститься в національному антидискримінаційному законодавстві. 

Примітно те, що зараз активно впроваджується законодавство, яке сприятиме залученню до праці осіб з інвалідністю. В контексті цього практично застосовуються поняття “розумне пристосування”, “універсальний дизайн”.  І хоч ідея безбар’єрності в широкому розумінні втілює принцип рівності та соціальної справедливості – для кожної людини, особливої уваги заслуговує створення фізичних умов для доступу до праці осіб з інвалідністю: зручне пересування, пристосоване робоче місце тощо. 

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, заснована на принципах недискримінації та правової рівності, набула чинності для України у 2010 році. І саме в цьому документі надано визначення розумному пристосуванню – внесення, в разі необхідності, підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, з метою здійснення особами з інвалідністю, нарівні з іншими, всіх прав людини; універсальний дизайн означає дизайн предметів, середовища, програм та послуг, який робить їх максимально придатними для використання, при цьому не виключається наявність допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю, де це необхідно. 

Дискримінація осіб з інвалідністю у сфері праці, напевне, є найбільш гострою тому, що створює фізичну недоступність до будь-якої праці: непристосованість транспорту, громадських будівель, робочих місць, відсутність інформації у доступних форматах (шрифтом Брайля, аудіо, жестова мова). Інвалідність не повинна дорівнювати залежності від інших осіб. І це не дефект, який потрібно виправити в людині. Іншими словами, чим менше суспільство готове до інклюзії, тим вищим є рівень фактичної інвалідності особи.

Соціальна відповідальність роботодавців

Запобігання дискримінації в сфері праці складається не лише з досконалого законодавчого врегулювання. Великою мірою – це завдання роботодавців, що полягає в неухильному виконанні правових норм, та, власне, створенні реального інклюзивного середовища.

Соціальна відповідальність – не благодійність і недобра воля власників ресурсів, це вклад у розвиток людського капіталу.

Зокрема, така відповідальність може полягати у впровадженні політик рівності, особливо це актуально для компаній з великою кількістю філій, представництв чи відокремлених підрозділів. Наявність єдиної політики виключає нерівний підхід керівників при управлінні персоналом. Єдина політика рівності й недискримінації – тон компанії, який унеможливлює ухвалення рішення про прийняття на роботу чи звільнення на підставі упереджень чи особистих мотивів керівників підрозділів. 

В таких політиках не зайвим буде детальне врегулювання питань мобінгу, що може виникати внаслідок дискримінації. Реальне притягнення до відповідальності за вчинення мобінгу цілком можна вважати одним із інструментів побудови інклюзивного середовища та боротьби з дискримінацією. Притягнення до відповідальності є превентивним заходом, який застосовується з метою недопущення подібних правопорушень в майбутньому.

Політики рівності це також і про умови праці, пристосовані для жінок, чоловіків, які самі виховують дітей, це про вихідні на релігійні свята для національних меншин не в установлені законом дні, а саме в день їхнього свята. Політики можуть передбачати програми реінтеграції ветеранів, підтримки ментального здоров’я.

Не існує «своїх правил» і у малому бізнесі. Принцип недискримінації не має винятків. Усі роботодавці несуть відповідальність за створення інклюзивного простору та забезпечення правової рівності незалежно від організаційно-правової форми: чи то фізична особа-підприємець чи товариство з обмеженою відповідальністю. 

Чому це так важливо?

Створення рівних можливостей на роботі починається з оголошення про вакансію та завершується припиненням трудових правовідносин. Важливо не допускати дискримінації на жодному з етапів працевлаштування. Справжня інклюзія є надійною інвестицією в демократичне суспільство, де кожен має і реалізовує своє право на працю.

Зрештою різноманітність та інклюзія означає високу продуктивність праці. Чим більш різноманітні учасники команди і їх досвід, тим більше успішних послуг та продуктів вони здатні створити. Та найважливіше у всьому цьому – можливість подолати бар’єри та стереотипні упередження, таким чином відкривши шлях рівного доступу до праці.

Авторка: Олександра Боровик — правозахисниця, медіаторка; тренерка з питань запобігання та протидії дискримінації, злочинів на ґрунті ненависті та мови ворожнечі; тренерка з питань правового захисту постраждалих від домашнього насильства; авторка правових статей та консультацій.

Фото: ілюстративне 

Ця публікація була підготовлена за фінансової підтримки спільного проєкту Європейського Союзу та Ради Європи «Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні». Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Висловлені в ній думки жодним чином не можуть розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу чи Ради Європи. / This publication was produced with the financial support of the joint European Union and the Council of Europe project «Support for implementing European standards relating to anti-discrimination and rights of national minorities in Ukraine”. Its contents are the sole responsibility of the author(s). The views expressed herein can in no way be taken to reflect the official opinion of either the European Union or the Council of Europe».