Вчора фейсбучна спільнота активно відмічала веселими постами та картинками «Міжнародний день захисту чоловічої нервової системи від насильницьких дій з боку жінок». Більшість з них були жартівливими та зверхніми.  Більш серйозно підійшли к «святу» деякі ЗМІ, які підготували інтерв’ю з психологами чи невеличкі опитування на цю тему. От тільки, чи існує такий день насправді? Адже Гугл-всезнаючий видає лише щорічну інформацію про відмічання цього «свята», і ані сліду зафіксованого якимось документом офіційного дня, який відзначається в світі. Але ідея, в принципі, непогана, дивлячись на те, наскільки болючою вона є для чоловіків. Тож, якщо без жартів про психологічне насильство над чоловіками.

Варто визнати, що не лише жінки можуть бути жертвами насильства (його різних видів: фізичного, психологічного та економічного тощо) в родині При цьому  чоловічі моральні страждання є тією темою, про яку не прийнято говорити вголос. Тим не менш, слід пам’ятати, що насильство – це не тільки побої чи ґвалтування, це і психологічний тиск – щоденні образи, скандали, економічний тиск та особистісні утиски (наприклад, заборона займатися улюбленим хобі чи зустрічатися з друзями та ріднею.

Прояви жіночої агресії важливо вчасно розпізнавати та правильно ідентифікувати. Психологи виділяють активну агресію з криками та погрозами та мовчазні постійні ультиматуми – так звану пасивну агресія. Яка страшніша та має серйозніший вплив, залежить від темпераментів кривдника  та жертви. Адже, якщо вони обоє є спокійними флегматиками,  то мовчати під час конфлікту буде не складно обом. Якщо один партнер з пари є холериком чи сангвініком, то крижане мовчання для такої людини буде мати більш болючий вплив ніж періодичні спалахи негативних емоцій.

У будь-якому разі, психологічне насильство може призвести до серйозних наслідків:

• життя жертв домашнього насильства у постійній напрузі;
• брак позитивних почуттів;
• нереалізованість потреби у самовираженні;
• катастрофічно знижена самооцінка жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;
• обман, як основна модель поведінки членів родини;
• життя у обмеженні свободи;
• депресія, як реакція жертви на насильство;
• різні соматичні захворювання (ожиріння, різка втрата маси тіла, виразка шлунку, шкірні захворювання, алергії);
• прийняття дитиною насильницької моделі існування родини як норми.

Що ж робити чоловікам, якщо чоловіча нервова система страждає от насильницьких дій з боку жінок в родині?

Психологи вважають, що єдиним виходом у цій ситуації є знайти причини агресії у жінки. Це може бути синдром дефіциту уваги чи гіперактивність, підвищені очікування від партнерства, гормональні проблеми та інші. Маються на увазі серйозні проблеми з роздратованістю та гнівом, які переходять в агресивність по відношенню до партнера. Тільки після розуміння причин можна далі думати про шляхи вирішення проблеми. І тут також має бути бажання зберегти родину, а відповідно, працювати над поведінкою, робити спроби змінювати себе, партнера, стосунки та ставлення до них. Хіба не найголовнішим в цій ситуації є вчасно обговорювати проблеми в стосунках, дослуховуючись до проблем іншої людини.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Протидія спалаху домашнього насильства у місцевих громадах», який реалізує БО «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» за сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив.