На сьогодні слово сучасне суспільство асоціюється насамперед з онлайн-комунікаціями та кіберпростором. Науково-технічний прогрес та інформаційні технології досягли такого рівня розвитку, що digital-технології вже є невід’ємною частиною політико-правового життя суспільства.

Сучасне правове регулювання інтернет-середовища є новітнім утіленням традиційного цивільного права. Зрозуміло, що нормативне регулювання середовища Інтернету з часом набуло специфічних рис. Мова йде про так звані ЦИФРОВІ ПРАВА. Цифрові права людини – це розширення і застосування універсальних прав людини щодо сучасних потреб суспільства у мережі Інтернет. Наприклад, право на конфіденційність в Інтернеті та свобода вираження поглядів насправді є продовженням рівних і невід’ємних прав, утілених у Загальній декларації прав людини ООН. Загалом, Декларація прав людини ООН разом з Конвенцією про кіберзлочинність є ключовими нормативно-правовими актами щодо фактичного врегулювання сфери взаємодії держави та онлайн-платформ. У положеннях визначених документів визначені фундаментальні принципи, що визначають вектор державної політики у сфері захисту прав інтернет-користувачів.

Національне законодавство, ще регламентує правила взаємодії держави та інтернет-середовища, представлене Законами України «Про захист персональних даних», «Про інформацію», «Про захист прав споживачів», «Про звернення громадян», Кримінальним та Цивільним кодексами України, Конституцією України, а також рядом інших нормативно-правових актів.

Аналіз положень вище перелічених документів, дозволяє визначити, що Ви можете ВІЛЬНО висловлюватися в Інтернеті та мати доступ до інформації, поглядів і висловлювань інших осіб.

КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ, а саме статтею 34, гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань! Рекомендація СМ/Rec(2014)6 Комітету міністрів країнам-членам щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів, визначає, що до них належать як політичні висловлювання, релігійні переконання, погляди і висловлювання, що сприймаються прихильно або вважаються необразливими, так і такі, що можуть завдавати образу, шокувати або виводити інших осіб зі стану рівноваги.

Інтернет-користувачам необхідно приділяти належну увагу як ВЛАСНІЙ репутації, так і репутації та правам ІНШИХ осіб, зокрема їхньому праву на приватне життя. Адже, як Конституцією захищається право на свободу висловлювання, так і гарантується захист честі, гідності та репутації особи.

Виходячи з цього, законодавець виділяє «РОЗУМНІ ГРАНИЦІ» свободи висловлювання в інтернеті суб’єктивних думок з приводу конкретної теми. Так, обмеження можуть накладатися на такі висловлювання, в яких містяться заклики до ДИСКРИМІНАЦІЇ, НЕНАВИСТІ або НАСИЛЬСТВА. Статті 436 та 436-1 Кримінального кодексу України визначають відповідальність за пропаганду війни та поширення комуністичної, нацистської символіки та матеріалів.

Захищається законом також ділова та суспільна репутація як фізичних, так і юридичних осіб.

Цивільний кодекс виділяє 2 засоби захисту гідності та честі особи в інтернеті:
1. Спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277);
2. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278).

Стаття 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначає, що будь-яка особа може вимагати право на СПРОСТУВАННЯ недостовірної інформації щодо членів її сім’ї, якщо ця інформація порушує її немайнові права. Якщо Ваші права в мережі інтернет порушені – Ви повинні звернутися до суду з відповідною заявою. Таким чином, державна влада забезпечує захист прав інтернет користувачів в Україні.

Однак, доволі проблематичною на сьогодні залишається процес доказування справ, пов’язаних з порушенням прав в інтернет-середовищі. Наприклад, Касаційний господарський суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 визначив, що учасники справи для обґрунтування своїх вимог та заперечень мають подати до суду електронні докази в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова, засвідчена в порядку, передбаченому законом.

Тобто, потрібно зафіксувати на папері, а потім засвідчити, як копію письмового доказу. ЦПК України зазначає, що електронний підпис повинен бути прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У такому разі, просто зберегти знімок екрану буде замало, необхідно, щоб онлайн-платформа сама надала засвідчений нею матеріал, що на практиці досить проблематично реалізувати. Таким чином, ми можемо спостерігати певну прогалину взаємодії держави та онлайн-платформам. Але, попри це, в Україні гарантується можливість захисту первинних прав користувачів інтернет-середовища.

Проект Advocates and the Bar – frontline defenders of Internet freedom in Ukraine реалізовує Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги за підтримки Американської Асоціації Юристів Ініціативи з Верховенства права/American Bar Association Rule of Law Initiative