Дискримінація – не просто зневага чи образа, це порушення права рівність. Кожен, хто зіткнувся із обмеженням права у зв’язку із наявністю захищеної ознаки, може звернутися за захистом. Національне законодавство широко врегульовує питання запобігання та протидії дискримінації за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать, гендерна ідентичність, сексуальна орієнтація, етнічне, соціальне та іноземне походження, вік, стан здоров’я, інвалідність, підозра чи наявність захворювання, зокрема, на ВІЛ/СНІД, сімейний та майновий стан, сімейні обов’язки, місце проживання, мова та інші захищені ознаки. Також в Україні й у міжнародній спільноті діє ряд установ, до повноважень яких належить здійснення захисту прав осіб, які зазнали дискримінації.

Чому про це важливо говорити?

Дискримінації може зазнати кожен, хто є носієм захищеної ознаки, в будь якій сфері суспільних відносин: при влаштуванні на роботу чи на робочому місці, в сфері обслуговування, під час навчання та навіть у щоденному побуті. Особливо небезпечна дискримінація у тих сферах суспільного простору, де приймаються важливі рішення, що впливають на життя інших. Якщо ці рішення позбавлені ідеї рівності та поваги до уразливих груп, їх прав, потреб та інтересів, можна припустити наявність дискримінації у прямій чи непрямій формі. Дискримінація, як порушення, стосується не лише прав, передбачених конкретною нормою закону, а й зачіпає людську гідність. Антидискримінаційна політика завжди спрямована на досягнення верховенства права та демократичних цінностей. Важливість цієї теми, насамперед, полягає у досягненні рівності прав для кожного. Це і про безпеку, і про добробут, і про правову державу

Способи правового захисту

Обрання способів захисту залежить від сфери життєдіяльності, у якій порушене право. Однак, незалежно від того у якій площині правовідносин відбулася дискримінація, особа має право на досудовий і судовий захист. Окремої уваги заслуговує адміністративна процедура, що відноситься способів досудового захисту.

Досудовий захист, насамперед, забезпечує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. В межах своїх повноважень він розглядає звернення, що стосуються будь-якої форми дискримінації, що вчинена органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, а також юридичними та фізичними особами. Звернення до омбудсмана оформляється у письмовій формі. Строк, протягом якого можна звернутися, становить 1 рік після виявлення порушення. У кожному обласному центрі діє громадська приймальня Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, куди можна подати заяву про вчинення дискримінації. Звернення до Омбудсмана та звернення до суду слід застосовувати окремо одне від одного – Уповноважений не розглядає звернень, які розглядаються судом.

Як уже зазначалося вище, вибір більш конкретного способу захисту залежить від сфери правовідносин, у яких особа зазнала дискримінації. При цьому принцип досудового захисту заснований на адміністративній процедурі – оскарження дій чи бездіяльності органу чи особи до вищої установи. Адміністративна процедура застосовується в межах виконання державою зобов’язань про забезпечення і захист прав, свобод чи законних інтересів людини і громадянина.

Під час здобуття освіти

Відповідно до положень Закону України «Про освіту», здобувачі освіти під час освітнього процесу мають право на захист від дискримінації за будь-якою ознакою.

Якщо дискримінація мала місце в освітньому середовищі, особа, чиї права порушені, має право звернутися до директора навчального закладу, відповідний відділ чи управління освіти, освітнього омбудсмена. Останній уповноважений розглядати скарги та перевіряти факти, викладені у скаргах, поданих здобувачами освіти, їх батьками, законними представниками, а також іншими учасниками освітнього процесу.

Під час реалізації права на працю

Якщо права особи порушено внаслідок дискримінації в сфері трудових правовідносин, належним є звернення до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює державний контроль в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу, звільнення, оплати праці, умов праці тощо. Так само можна звертатися до органів місцевого самоврядування, вищих установ у сфері охорони прав на працю. 

При отриманні медичних послуг

Найбільш поширеними ознаками, за якими можлива дискримінація в сфері медицини – це наявність ВІЛ-статусу, інвалідність, вік, стать, трансгендерність, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність (СОГІ), соціальне і майнове становище, етнічна чи національна приналежність. Ці ознаки є захищеними в розумінні антидискримінаційного законодавства та не повинні впливати на доступ уразливих груп населення до медичних послуг або на їх якість. Основами законодавства про охорону здоров’я передбачено право особи на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я. За захистом можна звертатися безпосередньо до керівника закладу охорони здоров’я або до департаменту (управління) охорони здоров’я при обласній державній адміністрації. Одним із ключових завдань департаменту є захист прав і законних інтересів фізичних осіб, розгляд звернень громадян, усунення правопорушень. Крім того, особа, яка постраждала від дискримінації, має право звернутися безпосередньо в Міністерство охорони здоров’я, до завдань якого, з-поміж, іншого належить контроль за додержанням закладами охорони здоров’я, підприємствами, установами та організаціями права громадян на охорону здоров’я та прав пацієнта. 

Під час виконання обов’язків військової служби

Зовсім нещодавно – у вересні 2025 року прийнято Закон України «Про військового омбудсмана». Відповідно до положень Закону військовий омбудсман здійснює демократичний цивільний контроль за дотриманням органами військового управління прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби. Демократичний цивільний контроль полягає в заходах щодо виявлення, запобігання, припинення порушень та поновлення порушених прав військовослужбовців. Оскільки правопорушення включають також і порушення спричинені дискримінацією, то звернення до військового омбудсмана належить розглядати як досудовий спосіб захисту порушеного права. Подібно до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, військовий омбудсман не розглядає звернень, які є предметом судового розгляду.

Звернення до органів Національної поліції

Одним із основних завдань органів Національної поліції є своєчасне реагування на заяви та повідомлення про правопорушення. Дискримінація не завжди підпадає під критерії адміністративного чи кримінального правопорушення, проте цілком може стати рушійною силою їх вчинення. Відповідно до положень Кримінального кодексу України обтяжуючою обставиною є вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату. За 161 статтею Кримінального кодексу України кваліфікуються умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 

Тож якщо дискримінація призвела до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення належним є звернення до органів Національної поліції.

Окремо слід звернути увагу на відносно новий підрозділ Національної поліції – відділ превентивної комунікації або «поліція діалогу». Основне завдання підрозділу полягає в забезпеченні порядку під час проведення публічних заходів через комунікацію між поліцейськими та організаторами, учасниками масових заходів. Проведення масових заходів, що стосуються, наприклад, привернення уваги до прав ЛГБТК-спільноти може викликати сильний резонанс. Відомі випадки перешкоджання проведенню мирних зібрань, ідеї яких поділяють не всі. За таких обставин, ймовірно, йтиметься про дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, трансгендерності. Особи, які зазнали порушення права під час публічних заходів через дискримінацію, мають право звернутися до «поліції діалогу», тим самим попередивши сутичку чи конфлікт або посприяти відновленню порушеного права.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками. Це вказує на принцип рівності громадян у доступі на правовий захист та перед законом.

В сфері господарської діяльності

Кодекс України про адміністративні правопорушення містить норму щодо заборони дискримінації підприємців органами влади і управління. В контексті цієї норми дискримінацією вважається встановлення заборон чи обмежень, які здатні впливати на  господарську діяльність, відносно окремих підприємців або груп підприємців. Звернутися зі скаргою можна до Ради бізнес-омбудсмена України, а також до Антимонопольного комітету України.

Судовий захист

Особа, яка постраждала від дискримінації має право на поновлення її права та відшкодування моральної й матеріальної шкоди, завданої правопорушенням. У разі вчинення адміністративного або кримінального правопорушення, мотивами якого є дискримінуючі упередження, справа розглядається судом з метою притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності. В такому разі рішення суду, в якому встановлена вина, стане підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позови в порядку цивільного судочинства подаються особою самостійно та ґрунтуються на зібраних доказах, в тому числі й на рішенні суду в кримінальній чи адміністративній справі.

Звернення до Європейського суду з прав людини

ЄСПЛ розглядає заяви, які стосуються порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї. Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. 

Звернення до ЄСПЛ можливе за умови вичерпання всіх засобів судового захисту в державі, проти якої спрямовується заява. Стороною-відповідачем може бути виключно уряд держави. Європейський суд з прав людини не може скасувати чи змінити рішення національних судів та не втручається в діяльність органів державної влади. Строк звернення до ЄСПЛ становить 4 місяці з дня ухвалення остаточного рішення національного суду, яке не підлягає оскарженню. У разі необхідності Суд надає заявнику справедливу сатисфакцію. Вона не завжди має грошовий еквівалент, здебільшого справедливою сатисфакцією вважається встановлення факту порушення прав.

Звернення до Комітету ООН з прав людини

Згідно зі статтею 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права всі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону. Якщо особа вважає, що її дискримінували за будь-якою ознакою і її права порушені посадовою особою або державою, яка підписала та ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, у неї виникає право звернення до Комітету ООН з прав людини. 

Подібно до правил розгляду заяв у ЄСПЛ, перед зверненням до Комітету слід вичерпати всі способи судового захисту за законодавством держави, яка порушила право. При цьому кінцевого терміну звернення в Комітет ООН не встановлено. Заява розглядається в письмовому провадженні, Комітет подає запити до уряду країни щодо надання пояснень по суті скарги. Якщо Комітет встановить порушення права, він має право рекомендувати державі надати постраждалій особі засіб правового захисту від порушення. 

Звернення до неурядових громадських організацій

Не зайвим є звернення до організацій громадянського суспільства – неурядових добровільних об’єднань громадян. Часто такі організації надають правові консультації, а подекуди навіть здійснюють захист прав громадян перед установами. Важливо звертатися до тих громадських організацій, які опікуються саме питаннями протидії дискримінації. 

Як бачимо, системна боротьба із дискримінацією передбачає також і самостійне звернення постраждалих осіб за захистом свого права. Для цього надано доступ до багатьох правозахисних інституцій, діяльність яких спрямована на усунення дискримінації та її наслідків, а скарги й заяви допомагають боротися за права людини.

Авторка: Олександра Боровик — правозахисниця, медіаторка; тренерка з питань запобігання та протидії дискримінації, злочинів на ґрунті ненависті та мови ворожнечі; тренерка з питань правового захисту постраждалих від домашнього насильства; авторка правових статей та консультацій.

Фото: ілюстративне

Ця публікація була підготовлена за фінансової підтримки спільного проєкту Європейського Союзу та Ради Європи «Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні». Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Висловлені в ній думки жодним чином не можуть розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу чи Ради Європи. / This publication was produced with the financial support of the joint European Union and the Council of Europe project «Support for implementing European standards relating to anti-discrimination and rights of national minorities in Ukraine”. Its contents are the sole responsibility of the author(s). The views expressed herein can in no way be taken to reflect the official opinion of either the European Union or the Council of Europe».