Глибоко демократичним є те суспільство, в якому кожен живе відкрито, не остерігаючись осуду чи насильства. Зріла демократія характеризується ідеями рівності та поваги; забезпечує доступ до прав незалежно від ідентичності людини, яка охоплює такі ознаки, як стать, вік, стан здоров’я, національність, сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність тощо. Відповідно до положень національного законодавства та міжнародних договорів, дискримінація, тобто обмеження людини у її правах та свободах у зв’язку із наявністю захищеної ознаки – забороняється. Гомофобія може спровокувати дискримінаційне ставлення або й стати мотивом вчинення злочину на ґрунті нетерпимості. Гомофобія – реальна небезпека не лише для представників ЛГБТ-спільнот, а для всього суспільства загалом, адже порушення права в будь-якій формі не служить законним цілям. Злочини на ґрунті ненависти не можуть бути виправдані. Подібні правопорушення віддаляють суспільство від демократичних цінностей, в основі яких безпека для кожного.

Що таке гомофобія

Резолюція Європейського парламенту щодо гомофобії в Європі дає таке визначення: ірраціональний страх та відраза до гомосексуальності, а також до лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерних осіб, що ґрунтується на упередженнях; подібна до расизму, ксенофобії, антисемітизму та сексизму.

У зв’язку із гомофобними настроями у суспільстві, ЛГБТ-спільноти зазнають порушення прав у найважливіших сферах життя: у сфері охорони здоров’я, при працевлаштуванні; не мають змоги реалізувати своє право на сім’ю та відповідний захист майнових і немайнових прав на відміну від гетеросексуальних пар; зазнають перешкод під час проведення мирних акцій та зібрань, тим самим втрачаючи право на привернення уваги до юридичних проблем одностатевих пар. Гомофобія, як бачимо – це ще й порушення базових прав людини.

Нетерпимість до гомосексуалів, присутня у приватній та публічній сферах життя, може проявлятися у мові ненависти, дискримінації чи підбурюванні до неї, зневазі, цькуванні, ізоляції, психологічному та фізичному насильстві, переслідуванні. Зазвичай, радикально налаштовані групи виправдовують свою поведінку збереженням громадського порядку, релігійними цінностями та нормами моралі, ігноруючи при цьому цінності свободи та верховенства права.

Відповідно до Рекомендацій CM/Rec(2010)5 Комітет міністрів Ради Європи висловився, що ані культурні, ані традиційні та релігійні цінності не можуть бути використані для виправдання мови ненависти чи будь-якої іншої форми дискримінації, зокрема, за ознакою сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. До того ж, вказані Рекомендації закликають сприяти дієвому захисту прав ЛГБТ з боку держави від агресивного ставлення  адміністративних органів та фізичних осіб.   

Намагаючись привернути увагу до своїх прав та свобод, ЛГБТ-спільноти часто стикаються із осудом та висміюванням, а боротьбу за права ЛГБТ називають пропагандою гомосексуальності. Однак, ще у 2017 році Європейський суд з прав людини у справі «Баєв та інші проти росії» вказав на порушення росією статті 10 (свобода вираження думки) і статті 14 (заборона дискримінації) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказана справа стосувалася свободи вираження поглядів ЛГБТ-активістами. ЄСПЛ зазначив, що вираження поглядів не є нав’язуванням та пропагандою, натомість – це складова міжнародних стандартів у сфері прав людини. 

Слід зрозуміти та сприйняти, нарешті, той факт, що гомосексуальність не можна навіяти чи переконати людину стати гомосексуальною. Інформація про ЛГБТ це не агітація, а прояв людської різноманітності з правом на існування.

Сфери дискримінації

Реалізуючи свої громадянські права, люди з ЛГБТ-спільнот часто зазнають дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Наприклад, під час отримання медичних послуг. Дискримінація знаходить прояв у некоректному, принизливому ставленні, та навіть відмові у наданні медичної допомоги через сексуальну орієнтацію. Прирівнювання гомосексуальності до хвороби, недостатня підготовка медичного персоналу щодо потреб ЛГБТ-пацієнтів; порушення конфіденційності лікарем в свою чергу може стати причиною, через яку гомосексуальні люди відмовляються звертатися до медичних закладів по допомогу. 

ВООЗ та інші профільні організації наголошують: гомосексуальність не є хворобою і була вилучена з Міжнародної класифікації хвороб (ICD) у 1990 році.

Порушення в сфері реалізації права на працю теж можуть бути спричинені гомофобією. Це, зокрема, некоректні особисті запитання на співбесіді щодо перебування в шлюбі, наявності дітей; відмова у прийомі на роботу через сексуальну орієнтацію, яка вороже сприйметься колективом. (Директива 2000/78/ЄС про рівність у сфері праці, яка прямо забороняє будь-яку пряму чи непряму дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації).

Дискримінація поширюється й на право мати сім’ю, батьківство, материнство, захист майнових прав. Цей аспект бентежить правозахисників найбільше, адже бути позбавленим чи позбавленою свободи створити сім’ю, виховувати дітей, захистити майнові права на спільну сумісну власність ставляться в пряму залежність від сексуальної орієнтації. У червні 2025 року Деснянський районний суд Києва ухвалив чи не найперше судове рішення в Україні, яким визнано факт спільного проживання двох чоловіків однією сім’єю. Беззаперечні докази вкотре підтверджують, що стать і сексуальна орієнтація не впливають на обсяг прав з точки зору закону.

Важливо, що в межах євроінтеграційних процесів, зокрема на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Maymulakhin and Markiv v. Ukraine», Україна має запровадити окремий інститут реєстрованих партнерств. Це стане важливим кроком для забезпечення рівності прав та оформлення відповідних соціальних гарантій.

Як боротися з гомофобією

Боротьба з гомофобією не зводиться до ситуативних реакцій. Справжня боротьба полягає у створенні системи заходів, які доповнюють один одного та в підсумку формують нову культуру взаємодії з гомосексуальними людьми. Цей процес охоплює кілька ключових напрямів:

Правова основа та чіткі правила гри

Здолати гомофобію можливо шляхом встановлення зрозумілих та однозначних правил, за якими має жити суспільство.

• Створення дієвої сукупності норм, які прямо забороняють гомофобію та дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ).
• Належне розслідування злочинів, вчинених на ґрунті ненависті, без применшення їхнього значення, оскільки упередження часто стають причиною насильства.

Робота з правоохоронною та судовою системою

Важливою складовою є професійна підготовка тих, хто забезпечує правопорядок:

• Навчання фахівців: проведення тренінгів для правоохоронців та суддів на тему недискримінації.
• Підвищення рівня толерантності працівників органів правопорядку до постраждалих. Відсутність чутливості часто призводить до замовчування злочинів, що робить захист будь-якого права неможливим.

Просвіта та виховання цінностей

Просвіта та навчання з прав людини є потужним інструментом зміни світогляду:

• Ідея такого навчання — показати різноманіття людської природи та донести думку, що СОГІ не є критерієм, який визначає рівень доступу до прав чи проявленості у соціумі.
• Освіта виховує толерантність як противагу упередженням, формуючи критичне мислення замість нав’язаних стереотипами поглядів.

Толерантність як фундамент безпеки

Толерантність — це здатність приймати різноманіття поглядів та переконань. Вона сприяє:

• Продуктивній взаємодії між людьми.
• Зміцненню суспільної безпеки, якої прагне кожен із нас.

Тільки поєднання правового захисту, професійної підготовки кадрів та широкої просвіти дозволить змінити стереотипне сприйняття на культуру поваги та безпеки.

Авторка: Олександра Боровик — правозахисниця, медіаторка; тренерка з питань запобігання та протидії дискримінації, злочинів на ґрунті ненависті та мови ворожнечі; тренерка з питань правового захисту постраждалих від домашнього насильства; авторка правових статей та консультацій.

Фото: ілюстративне

Ця публікація була підготовлена за фінансової підтримки спільного проєкту Європейського Союзу та Ради Європи «Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні». Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Висловлені в ній думки жодним чином не можуть розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу чи Ради Європи. / This publication was produced with the financial support of the joint European Union and the Council of Europe project «Support for implementing European standards relating to anti-discrimination and rights of national minorities in Ukraine”. Its contents are the sole responsibility of the author(s). The views expressed herein can in no way be taken to reflect the official opinion of either the European Union or the Council of Europe».