Економічне насильство проти дітей: як ідентифікувати та протидіяти?

Під час проведення робочих зустрічей в рамках проекту «Протидія спалаху домашнього насильства у місцевих громадах» неодноразово піднімалось питання щодо економічного насильства та його видів. Іноді навіть відбувались палки дискусії, чи можна розцінювати той чи інший випадок, як цей вид насильства.

Серед основних ознак економічного насильства виділяють наступні:

– контроль над фінансами іншої людини;

– обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім’ї над іншим;

– погрози жертві втратити кошти, власність чи особисті речі у разі непослуху;

– обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;

– примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;

– відбирання у жертви коштів чи документів;

– примушування передати право власності на рухоме та нерухоме майно жертви;

– приниження жертви та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;

– маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбирання у неї матеріальних ресурсів та їжі.

Відзначимо, що економічне насильство часто важко ідентифікувати та припинити, оскільки жертва може бути повність позбавлена ресурсів для самостійного життя і залежна від допомоги сторонніх. Так, наприклад, до ГО «Північна правозахисна група» (м. Cуми) звернулась студентка, яка поскаржилась на психологічне та економічне насильство з боку батьків. Дівчина розповіла, що батьки  її постійно шантажують тим, що припинять фінансування навчання, у разі, якщо вона не буде поводитись певним чином. Все це супроводжується психологічним тиском, криками та в погрозами. Враховуючи, що на момент звернення, їй вже виповнилося 18 років, Їй було запропоновано декілька шляхів вирішення цієї проблеми, зокрема, переїзд в гуртожиток або Сумський обласний центр соціально-психологічної допомоги, але вона категорично відмовилась, побоюючись, що через такі прояви непокори, батьки точно залишать її без можливості навчатися далі, тож омріяну професію вона не отримає. Враховуючи подібні побоювання, було прийнято рішення залучити кризового психолога для вирішення проблем в цій родині.

Що стосується проявів економічного насильства щодо дітей, то тут також є окремі ознаки, які варто виділити:

– дитина вимушена шукати гроші у сторонніх людей, самостійно заробляти замість навчання;

– примушення неповнолітньої дитини до крадіжок; проституції та жебрацтва;

– батьки (опікуни) тиснуть на дитину: під час сварок псують, викидають чи відбирають у дитини речі;

– дитину примушують працювати або віддавати дорослим кишенькові /подаровані гроші чи речі;

– над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;

– якщо у спосіб покарання батьки змушують дитину працювати, це загрожує процесу навчання, а заробіток відбирається;

– категорична відмова з незрозумілих (не фінансових причин, важливо не плутати з неспроможністю батьків) надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;

– змушення дитини діяти за бажанням дорослих через  погрози втратити житло, їжу чи особисті речі, тобто залишитися без забезпечення базових потреб.

Чималу роль у виявленні економічного насильства над дитиною, можуть мати педагоги, спостерігаючи певні ознаки насильницьких дій батьків по відношенню до своїх учнів. Тож, під час ідентифікації таких випадків, важливо не залишитися осторонь та спробувати допомогти. Чим? По-перше, бесідою з батьками (опікунами), які скоюють по відношенню до дитини чи підлітка економічне насильство. Адже школа, в особі педагога/директора/психолога може мати певний авторитет для батьків, особливо це стосується сільської місцевості. Не виключено, що батьки можуть навіть не усвідомлювати, що вони застосовують по відношенню до своєї дитини насильство, яке буде мати гіркі наслідки, в тому числі, і по відношенню до них можуть бути застосовані певні міри по притягненню до відповідальності. По-друге, це стосується відносин між підлітками, адже також іноді супроводжується економічним насильством, коли кривдник забирає у жертви кишенькові гроші, вимагає ще та тому подібне. Думаємо, не варто говорити про те, що у разі виявлення задіяння дитини в жебрацтві чи проституції, кожна адекватна доросла людина не має залишатися байдужою…

Втручання викладачів в таких випадках з подальшим з’ясуванням усіх нюансів таких «відносин» просто обов’язкове. Тож, ми повертаємося до основного правила щодо будь-яких проявів насильства – не мовчати та не залишатися осторонь!

Публікація підготовлена в рамках проекту «Протидія спалаху домашнього насильства у місцевих громадах», який реалізує БО «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» за сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *