Чому психологічне насильство потребує окремої уваги?

Якщо фізичне або економічне насильство може викликати осуд в суспільстві,  психологічне насильство воліють не помічати або не приділяють йому потрібної уваги, мовляв, кожні стосунки мають свої особливості. Суспільні стереотипи – «конфлікти є в кожній родині» накладаються на виховання – «треба терпіти, бо ти ж жінка/чоловік» та сімейні традиції – «не виносити сміття»…

Здавалося б, ознаки психічного і емоційного насильства легко розгледіти та ідентифікувати. Але, перебуваючи всередині ситуації, буває складно побачити реальну картину. Психологічні «насильники» (аб’юзери)  намагаються налякати іншу людину, контролювати її та ізолювати від оточення. Аб’юзером можуть бути як чоловік так і жінка, партнер, батьки, діти, близькі родичі, друзі. А насильство проявляється в наполегливих словах і діях.

Аб’юзером  може бути партнер по життю або по бізнесу, батько, мати, хороший знайомий і т.д. Але зовсім неважливо, хто ця людина – ніхто не заслуговує на насильницьке ставлення, і провини жертви в негативних проявах немає. Яким же чином виражається домашнє насильство?

Перше – це приниження, заперечення почуттів та критика. Ця тактика покликана підірвати самооцінку. Жорстоке поводження проявляється безкомпромісно в усіх аспектах. Це можуть бути привласнення ярликів, публічний осуд дій, надмірна опіка, знецінення думки.

Другим етапом можуть стати образа інтересів, використання відчуття провини, одностороннє прийняття рішень, накази або навпаки удавана безпорадність. Спроба змусити відчувати сором за свої недоліки – це ще один шлях до влади над життям.

Повсякчас, психологічне насильство може переходити у інші види. Фінансовий контроль розцінюється і як психологічне, так і економічне насильство, а погрози можуть бути як фізичним, так і психологічним насильством. Якщо людину ігнорують чи дискримінують через переконання, віросповідання, національну, расову належність чи походження, шантажують – все це є прикладами проявів психологічного насильства.

Як захиститися?

  • Перший крок – зафіксувати порушення прав, зателефонувавши у поліцію за номером «102» або звернутися до спеціалістів Національної «гарячої» лінії із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми, гендерної дискримінації – 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною.
  • Другий крок – психологічна допомога. Адже лише погляд кваліфікованого спеціаліста у складних випадках може вплинути на стан психологічної залежності від кривдника.
  • Третій крок – кваліфікована юридична допомога. Адже після усвідомлення проблеми треба почати її вирішувати, а це зазвичай потребує професійної оцінки юриста або адвоката.

Психологічне насильство в будь яку мить може перетворитись на фізичне. Навіть у загрозі цього, треба пам’ятати найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ!

Публікація підготовлена в рамках проекту «Протидія спалаху домашнього насильства у місцевих громадах», який реалізує БО «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» за сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *